Неділя перед Різдвом або неділя праотців.
Сьогодні ми з вами все ближче і ближче наближаємося, до великого свята Різдва Христового і Мати Церква, підготовляє нас до гідної зустрічі цієї події, нагадуючи нам про предків нашого Господа, святих праотців, про праведних мужів Старого Завіту, які жили в дохристиянський час.Неділя праотців є підготовчою неділею до свята Різдва Христового. Що це за Праотці? Хто вони? У наших молитовних співах згадуємо імена осіб, котрих називаємо Праотцями. Тут знаходимо перших Адама, Авеля та Еноха, згадано про Сита з Ноєм та священика Мелхіседека. У стихирах Вечірні оспівуємо також імена Авраама, Ісаака, Мойсея та Арона, Самуїла, Давида, Ісаю та Даниїла, Іллю з Єлисеєм та Захарію з Іваном Хрестителем і ще багато інших. Це надзвичайно важливі особи, життя котрих знаходимо у Святому Письмі, -вони були провідниками свого народу, вірними слугами Бога, царями, священиками та пророками в народі за волею Творця.Усі праотці, що жили на землі задовго до народження Господа, горіли цією вірою, не відступаючи від неї.Вони були і залишаються яскравим прикладом для тих, хто жив і живе після земного втілення Спасителя.Як і святі праотці, ми теж не бачили Христа. Вони лише знали, що Ісус буде на землі, ми ж знаємо, що Він був на землі.Наші праотці твердо вірили в Його пришестя, і їх віра послужила їм на спасіння,але в той же час вони жили постійним очікуванням пришестя Спасителя, Месії, Ізбавителя, і ця головна ідея їх життя була для них дороговказом. Родовід Христа, на перший погляд здається простим перерахуванням імен, насправді має глибокий сенс: воно переконує нас у тому, що Христос не гребує грішниками, що Його пришестя було абсолютно необхідно для оновлення людства і що Він, Син Божий, через втілення ставши правдивою людиною – другим Адамом – зробився духовним родоначальником новозавітних праведників.Народжений Христос освячує Своїм народженням все людство, але особливо на Його роді спочине благодать Господня, бо надія на порятунок була присутня в кожному з тих людей, які стоять в ланцюзі роду Христового, і кожен з них послужив для Його пришестя, якимось чином приготував його.Приготуватися до Різдва Христового значить приготуватися до того, щоб прийняти дар від Бога – Його любов, Його прощення, Його спорідненість
.
Sunday before Nativity – Sunday of the Holy Forefathers
Sunday before Nativity the Church commemorates the Holy Forefathers, i.e. the earthly ancestors of our Lord Jesus Christ, beginning with the first man, Adam, and on through Seth, Enoch, Noah, Abraham, Isaac, Jacob, King David, and others. These ancient people, separated from us by millennia, nevertheless have a direct and close bearing upon us, contemporary Orthodox Christians. In general, the Church brings them to our attention now, right before Christmas, largely because of their faith – their belief in the promise given by God to Adam during his expulsion from the garden of Eden, that in the end a Saviour will come into the world and will redeem mankind from original sin. All the forefathers – who lived on earth long before the birth of Christ – lived and burned with this faith, never allowing it to be extinguished. They are a shining example to us, who are living on earth after the incarnation of our Lord. Just like those ancient people we, too, have never actually seen Christ: they only knew that He would come into the world, while we know that He did come into the world. But they firmly believed in His coming and their faith was justified.We are expected to have even greater faith. We must believe that the Lord was, and is, and will be; that He lived on earth as a man; that through His Church He remains with us constantly; and that He will again return to earth to judge mankind. But for such a faith the Lord Himself promises us eternal bliss.But apart from faith there is something else that binds us closely with the ancient forefathers – and that is their faithfulness to the awaited Messiah. Let us remember not only the faith of the Holy Forefathers, but also their faithfulness to Christ the Savior; and as we prepare very soon to celebrate His Nativity, let us turn away from the paganism that surrounds us, and let us witness our total devotion and loyalty to the One Who said: “Lo, I am with you until the end of time.” 
CHRIST RISEN! INDEED HE IS RISEN! 
THE EPIPHANY OF OUR LORD
БОГОЯВЛЕННЯ.ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДНЄ.
Christ is Born! Glorify Him!
Христос народився ! Cлавімо Його !
27 вересня Воздвиження Чесного й Животворчого хреста Господнього – одне з великих християнських свят.Встановленого на згадку про віднайдення та воздвиження Хреста Христового. Ця знаменна подія відбулася за імператора Костянтина Великого, який першим з римських імператорів припинив гоніння на християн.Рівноапостольний імператор Костянтин, що, за допомогою Божою, отримав у трьох війнах перемогу над ворогами, побачив на небі Боже знамення – Хрест із написом: «Цим переможеш». Гаряче бажаючи відшукати Хрест, на якому був розіп’ятий Ісус Христос, Костянтин направив у Єрусалим свою матір – благочестиву царицю Олену.Хоча свята цариця Олена до цього часу була вже в поважному віці, вона з натхненням взялася за виконання доручення.Розшукуючи Животворящий Хрест, цариця Олена розпитувала християн та іудеїв, але довгий час її пошуки залишалися безуспішними. Нарешті, їй вказали на одного старого єврея на ім’я Іуда, який повідомив, що Хрест заритий там, де стоїть капище Венери. Капище зруйнували і, прочитавши молитву, почали копати землю.Виявлені були Гроб Господній і неподалік від нього три хрести, дощечка з написом «Ісус Назарянин, Цар Іудейський”, зроблена за наказом Пілата, і чотири цвяхи, що пронизували Тіло Господа.Щоб дізнатися, на якому з трьох хрестів був розп’ятий Спаситель, Патріарх Макарій по черзі став підносити хрести один за іншим до важкохворої жінки. Від двох хрестів не відбулося ніякого чуда, коли ж поклали третій хрест, то вона в ту ж хвилину зцілилася. Сталося це вже тоді, коли тіло померлого чоловіка несли для поховання. Тоді стали покладати хрести на померлого, і коли поклали третій хрест, покійний ожив. Побачивши воскреслого, всі переконалися, що знайдено Животворящий Хрест.Після віднайдення Хреста Господнього (326 рік) у різних місцях почали будувати на честь його храми. Один з них заснувала сама Олена на місці знайдення хреста в Єрусалимі. Будівництво його було закінчене в 335 році, освячення відбулося 26 вересня, і наступний день, 27 вересня, став святом Воздвиження Хреста Господнього.
Двадцять першого вересня відзначають свято Різдва Пресвятої Богородиці, або у народі “Другої Пречистої”.У невеличкому галілейському місті Назареті жила літня подружня пара – Іоаким і Анна. Обоє були праведні і благочестиві. Святе подружжя Іоаким і Анна довгий час були бездітними.Досягши похилого віку, Іоаким і Анна не втрачали надії на милість Божу, твердо вірячи, що Богові все можливо, і Він може порятувати Анну від неплідності навіть у її старості. Святі Іоаким і Анна дали обітницю присвятити Богові для служіння в храмі дитя, що їм пошле Господь. В одне зі свят старець Іоаким приніс в Єрусалимський храм свою жертву в дарунок Богові, але первосвященик не прийняв її, назвавши Іоакима недостойним, через його бездітність. Святий Іоаким у глибокому горі пішов у пустелю і там зі сльозами молився Господу про дарування дитяти. Свята Анна, довідавшись, що відбулося в Єрусалимському храмі, гірко плакала, однак не нарікала на Господа, а молилася, закликаючи на свою родину милосердя Боже. Господь виконав їхнє прохання, коли святий чоловік і жінка досягли похилого віку і приготували себе доброчесним життям до високого звання – бути батьками Пресвятої Діви Марії, майбутньої Матері Господа Ісуса Христа. Архангел Гавриїл приніс Іоакиму і Анні радісну звістку: молитви їхні почуті Богом, і в них народиться Преблагословенна Дочка Марія, через Котру буде дароване спасіння усьому світу.Нарешті в глибокій старості Бог обрадував Анну й Іоакима народженням преблагословенної Марії. Ім’я Марії в перекладі з єврейської означає «висока», «перевершуюча». Пресвята Діва Марія Своєю чистотою і чеснотою перевершила не тільки всіх людей, але й Ангелів, явилася живим храмом Божиим, і, як оспівує Церква у святкових пісноспівах, “Небесними Дверима, що вводять Христа у світ у порятунок душ наших.Народження Пресвятої Богородиці Марії служило передоднем явління на землю в плоті Сонця правди – Христа. Воно означало наближення часу руйнування гріха, осуду і смерті, що тяжіли над людьми, вказувало на швидке воссіяння Божого благословення і вічного життя на землі.
