27 вересня Воздвиження Чесного й Животворчого хреста Господнього – одне з великих християнських свят.Встановленого на згадку про віднайдення та воздвиження Хреста Христового. Ця знаменна подія відбулася за імператора Костянтина Великого, який першим з римських імператорів припинив гоніння на християн.Рівноапостольний імператор Костянтин, що, за допомогою Божою, отримав у трьох війнах перемогу над ворогами, побачив на небі Боже знамення – Хрест із написом: «Цим переможеш». Гаряче бажаючи відшукати Хрест, на якому був розіп’ятий Ісус Христос, Костянтин направив у Єрусалим свою матір – благочестиву царицю Олену.Хоча свята цариця Олена до цього часу була вже в поважному віці, вона з натхненням взялася за виконання доручення.Розшукуючи Животворящий Хрест, цариця Олена розпитувала християн та іудеїв, але довгий час її пошуки залишалися безуспішними. Нарешті, їй вказали на одного старого єврея на ім’я Іуда, який повідомив, що Хрест заритий там, де стоїть капище Венери. Капище зруйнували і, прочитавши молитву, почали копати землю.Виявлені були Гроб Господній і неподалік від нього три хрести, дощечка з написом «Ісус Назарянин, Цар Іудейський”, зроблена за наказом Пілата, і чотири цвяхи, що пронизували Тіло Господа.Щоб дізнатися, на якому з трьох хрестів був розп’ятий Спаситель, Патріарх Макарій по черзі став підносити хрести один за іншим до важкохворої жінки. Від двох хрестів не відбулося ніякого чуда, коли ж поклали третій хрест, то вона в ту ж хвилину зцілилася. Сталося це вже тоді, коли тіло померлого чоловіка несли для поховання. Тоді стали покладати хрести на померлого, і коли поклали третій хрест, покійний ожив. Побачивши воскреслого, всі переконалися, що знайдено Животворящий Хрест.Після віднайдення Хреста Господнього (326 рік) у різних місцях почали будувати на честь його храми. Один з них заснувала сама Олена на місці знайдення хреста в Єрусалимі. Будівництво його було закінчене в 335 році, освячення відбулося 26 вересня, і наступний день, 27 вересня, став святом Воздвиження Хреста Господнього.
After the death and resurrection of Christ, both the Jewish and Roman authorities in Jerusalem made efforts to obscure the Holy Sepulchre, Christ’s tomb in the garden near the site of His crucifixion. The earth had been mounded up over the site, and pagan temples had been built on top of it. The Cross on which Christ had died had been hidden by the Jewish authorities somewhere in the vicinity.According to tradition, first mentioned by Saint Cyril of Jerusalem in 348, Saint Helena, nearing the end of her life, decided under divine inspiration to travel to Jerusalem in 326 to excavate the Holy Sepulchre and attempt to locate the True Cross. A Jew by the name of Judas, aware of the tradition concerning the hiding of the Cross, led those excavating the Holy Sepulchre to the spot in which it was hidden.Three crosses were found on the spot. According to one tradition, the inscription Iesus Nazarenus Rex Iudaeorum “Jesus of Nazareth, King of the Jews” remained attached to the True Cross. According to a more common tradition, however, the inscription was missing, and Saint Helena and Saint Macarius, the bishop of Jerusalem, assuming that one was the True Cross and the other two belonged to the thieves crucified alongside Christ, devised an experiment to determine which was the True Cross.In one version of the latter tradition, the three crosses were taken to a woman who was near death; when she touched the True Cross, she was healed. In another, the body of a dead man was brought to the place where the three crosses were found, and laid upon each cross. The True Cross restored the dead man to life.In celebration of the discovery of the Holy Cross, Constantine ordered the construction of churches at the site of the Holy Sepulchre and on Mount Calvary. Those churches were dedicated on September 26 and 27, 335, and shortly thereafter the Feast of the Exaltation of the Holy Cross began to be celebrated on the latter date. The feast slowly spread from Jerusalem to other churches, until, by the year 720, the celebration was universal.
Двадцять першого вересня відзначають свято Різдва Пресвятої Богородиці, або у народі “Другої Пречистої”.У невеличкому галілейському місті Назареті жила літня подружня пара – Іоаким і Анна. Обоє були праведні і благочестиві. Святе подружжя Іоаким і Анна довгий час були бездітними.Досягши похилого віку, Іоаким і Анна не втрачали надії на милість Божу, твердо вірячи, що Богові все можливо, і Він може порятувати Анну від неплідності навіть у її старості. Святі Іоаким і Анна дали обітницю присвятити Богові для служіння в храмі дитя, що їм пошле Господь. В одне зі свят старець Іоаким приніс в Єрусалимський храм свою жертву в дарунок Богові, але первосвященик не прийняв її, назвавши Іоакима недостойним, через його бездітність. Святий Іоаким у глибокому горі пішов у пустелю і там зі сльозами молився Господу про дарування дитяти. Свята Анна, довідавшись, що відбулося в Єрусалимському храмі, гірко плакала, однак не нарікала на Господа, а молилася, закликаючи на свою родину милосердя Боже. Господь виконав їхнє прохання, коли святий чоловік і жінка досягли похилого віку і приготували себе доброчесним життям до високого звання – бути батьками Пресвятої Діви Марії, майбутньої Матері Господа Ісуса Христа. Архангел Гавриїл приніс Іоакиму і Анні радісну звістку: молитви їхні почуті Богом, і в них народиться Преблагословенна Дочка Марія, через Котру буде дароване спасіння усьому світу.Нарешті в глибокій старості Бог обрадував Анну й Іоакима народженням преблагословенної Марії. Ім’я Марії в перекладі з єврейської означає «висока», «перевершуюча». Пресвята Діва Марія Своєю чистотою і чеснотою перевершила не тільки всіх людей, але й Ангелів, явилася живим храмом Божиим, і, як оспівує Церква у святкових пісноспівах, “Небесними Дверима, що вводять Христа у світ у порятунок душ наших.Народження Пресвятої Богородиці Марії служило передоднем явління на землю в плоті Сонця правди – Христа. Воно означало наближення часу руйнування гріха, осуду і смерті, що тяжіли над людьми, вказувало на швидке воссіяння Божого благословення і вічного життя на землі.
